Чоловік провів експеримент: цілий рік він харчувався виключно дарами природи, відмовляючись від продуктів із магазинів, ресторанів та власного городу. Цей досвід подарував йому відчуття єдності з природою, але водночас спричинив проблеми зі здоров’ям.
Екстремальний експеримент тривав 365 днів. Чоловік поставив собі за мету харчуватися лише тим, що може знайти та зібрати у дикій природі, а також використовувати природні ліки. Протягом цього періоду він не відвідував продуктові магазини, ресторани та не використовував урожай з власного городу.
Робін Грінфілд, 39-річний екологічний активіст зі штату Вісконсин, США, зізнався, що такий спосіб життя позитивно вплинув на його фізичний та психологічний стан, подарувавши відчуття радості та глибший зв’язок із природою. Однак, він також зіткнувся з проблемами: дефіцитом мінералів, який він пов’язує з надмірним споживанням риби, та нападами сильної втоми. За його словами, це могло бути викликано виснаженням від збору їжі просто неба під час періодів задимлення від лісових пожеж.
У 2019 році Грінфілд вже проводив подібний річний експеримент у Португалії, де самостійно вирощував усю їжу та ліки. Цього разу його метою було встановити ще глибший зв’язок із природою.
«У мене немає продуктового магазину, куди можна піти, у мене немає ресторану, і якщо я хочу поїсти, мені доводиться виходити на вулицю та налагоджувати стосунки з рослинами», — пояснив він. «Мені доводиться вчитися розпізнавати їх, збирати, готувати та виготовляти з них ліки».
Що їв чоловік протягом року
Замість звичних продуктів із супермаркету або врожаю з власного городу Грінфілд отримував кожну необхідну калорію з того, що росте в дикій природі.
Його меню включало маловідомі дикорослі рослини та плоди, такі як вапато, горіхи лотоса й нанніберрі. Також він вживав жолуді, чорні волоські горіхи, дикі гриби, дику цибулю, рибу, оленину та «справжній» дикий рис. Частиною його раціону стали й рослини, які більшість людей сприймає як бур’яни: лопух, кропива та осот.
Робін Грінфілд / © Unilad
Природа стала для Грінфілда не лише джерелом їжі, а й своєрідною аптечкою. Коли він почувався погано, чоловік не звертався до звичних аптечних препаратів, а використовував трав’яні чаї та відпочинок. Він збирав бузину, золотарник і м’яту для приготування напоїв, вважаючи, що значна частина сучасних проблем зі здоров’ям виникає через недостатнє піклування про себе.
Дикі продукти принесли не лише користь
Попри переконаність Грінфілда у перевагах такого способу життя, експеримент не минув без неприємних наслідків для організму.
У середині року чоловік виявив у себе низький рівень заліза, що, на його думку, було пов’язано з тривалим споживанням великої кількості риби та накопиченням у його організмі ртуті. Після цього Грінфілд змінив раціон, додавши продукти та трави, які, за його словами, допомагають виводити ртуть і краще засвоювати залізо. Він стверджує, що анемія минула приблизно за два місяці.
Ближче до завершення експерименту Грінфілд почав відчувати напади надзвичайно сильної втоми. Одним із можливих факторів він називає дим від лісових пожеж, від якого він кілька днів поспіль перебував під впливом. Показники забруднення повітря сягали небезпечного «фіолетового рівня» — 500 частин на мільйон.
Робін Грінфілд / © Unilad
Попри це, Грінфілд продовжував виходити на вулицю та збирати їжу, оскільки його житло — невелика екохатина — не забезпечувало належного захисту від зовнішніх умов. Приблизно через тиждень після лісових пожеж він пережив один із «найсильніших нападів втоми» у своєму житті, проте достеменно не знає причину такого стану, припускаючи вплив диму, нестачу поживних речовин або зовсім інший фактор.
Чому він не хоче відмовлятися від збиральництва
Попри фізичні труднощі, Грінфілд переконаний, що життя в тісному контакті з природою має значні психологічні переваги. Він стверджує, що такий спосіб життя позитивно впливає не лише на фізичне, а й на психічне самопочуття, допомагаючи полегшити депресію та тривогу, приносячи відчуття сенсу, мети та радості.
Грінфілд розглядає свій експеримент як спосіб показати соціальне та політичне значення самодостатності. Він вважає, що спільноти, які вміють самостійно забезпечувати себе їжею та володіють навичками збиральництва, стають менш залежними від корпоративних і державних систем, а також розвивають критичне мислення.
Робін Грінфілд / © Unilad
На момент інтерв’ю до завершення його 365-денного виклику залишалося близько 60 днів. Грінфілд зізнавався, що хоча психологічно та духовно відчуває сильний зв’язок із проєктом, його тіло потребує відпочинку. Проте він не бачив причин змінювати свій підхід, враховуючи позитивну реакцію людей, які стежили за його подорожжю та розповідали, що вона змусила їх по-новому подивитися на їжу та власний зв’язок із природою.
Як почати збирати дикі рослини
Грінфілд не радить одразу повторювати його екстремальний експеримент. Тим, хто хоче спробувати збиральництво, він рекомендує починати поступово, вивчаючи по одній рослині за раз. На його думку, навіть вивчення однієї нової рослини щомісяця може суттєво змінити відчуття зв’язку людини з навколишнім середовищем та власною спільнотою.