Про будівництво Байкало-Амурської магістралі написано безліч книг, причому як документальних, так і художніх. Але, незважаючи на це, тут залишається дуже багато темних плям. Спочатку інформація про будівництво магістралі була засекречена, а потім спотворена.
Про БАМ ходить величезна кількість чуток, більшість з яких є аж ніяк не вигадками. Звісно, є й легенди, проте вони лише прикрашають правду. Коли магістраль ще перебувала у процесі будівництва, робітники раз у раз стикалися з різними паранормальними і аномальними явищами. Цей залізничний шлях, який з'єднує Радянську Гавань та Тайшет, у народі називають примарним. Існує безліч легенд, пов'язаних із цією магістраллю. Коли робітники працювали, головною темою їхнього обговорення була тема привиду залізниці. Абсолютно всі будівельники вірили, що справді існує таке явище. Про це активно говорили також місцеві жителі. Вони розповідали про те, що недалеко від них проїжджав поїзд, який не видає жодних звуків. Причому вони неодноразово були свідками такого незвичайного явища.
Вчені вважають, що історія про поїзд-примару бере свій початок із 1940-го року. Тоді минуло два роки з того моменту, як фактично було започатковано будівництво самого залізного полотна. Оскільки умови для роботи були абсолютно неприпустимими, деякі ув'язнені не стали це терпіти, тому влаштували бунт і викрали паровоз. До цього паровоза прикріплено ще три вагони з вантажем. Метою, яку вони поставили перед собою, було втекти до західної Якутії. Але уряд, з метою упіймання втікачів, наказав задіяти військову авіацію. В результаті один із літаків розбомбив потяг. У ході повітряного нальоту всі люди загинули, а залізничне полотно зазнало значних пошкоджень. Табір після цього випадку був закритий, будівництво магістралі «заморозилося», ув'язнених перевели в інші місця. Після цього місцеві жителі дедалі частіше почали бачити поїзд-примару. Проте найбільше людей шокувало те, що залізниця сама собою відновилася.
У цьому переконалися також і люди, які приїхали в це місце через 30 років, щоб продовжити зведення магістралі. Будівельники були вражені, коли виявили, що полотно знаходиться у відмінному стані, а рейки абсолютно не були іржавими. Полотно може блищати таким кольором тільки в тому випадку, якщо ним щодня їздять до сотні пасажирських і вантажних поїздів. Потім цього явища знайшли пояснення, проте, як з'ясувалося пізніше, це пояснення виявилося помилковим. Дослідники висунули версію, що саме військові, які перевозили секретний вантаж, користувалися залізницею. З цієї причини вчені поїхали рейковими коліями, але незабаром натрапили на глухий кут, не проїхавши і тридцяти кілометрів. Тупиком з'явився пагорб, що густо зарос кедром. Тому й досі невідомо, хто саме сприяв відновленню цієї залізничної ділянки.
Будівництво відомої Байкало-Амурської магістралі проходило у найскладніших кліматичних умовах. Було зведено 142 мости, прокладено вісім тунелів. Робітники розповідали про них дуже багато таємничих оповідань. Так, згідно з цими розповідями, у Байкальському тунелі періодично з'являлися вогненно-жовті кулі. За спостереженнями деяких будівельників, після зникнення цих куль виникали сильні викиди підземних вод, які було вкрай важко відкачати.
Найвищим гірським тунелем на Бамі є Кодарський тунель. З ним пов'язують привид, названий робітниками Білим Шаманом. Воно з'являлося, за свідченнями очевидців, саме перед яким-небудь катаклізмом, тим самим попереджаючи робітників про наближення природних катастроф. Після однієї з таких появ цього привиду стався сильний землетрус. На той раз ніхто з будівельників не загинув. За деякими даними, уникнути трагедії вдалося тільки тому, що робітники були готові до катаклізму і знали про те, що потрібно було робити при землетрусі.
Однак з усіх тунелів найбільш таємничим є Північно-муйський тунель. Його будували понад 25 років. Чи не на кожному кілометрі будівництва виникали нові й нові технологічні завдання, які доводилося вирішувати робітникам. Поява подібних завдань було пов'язано з тим, що тунель увесь час давав будівельникам містичні сюрпризи. Так, наприклад, на одній ділянці було прорвано потужного плавуна, внаслідок чого загинуло тридцять осіб, а під завалами залишилося кілька будівельників. За розповідями будівельника, що вижив, у той момент, коли він робив посилені спроби вибратися з-під завалів, помітив перед собою металеві двері. Він спробував відкрити її, але це так і не вдалося. Куди вели ці двері невідомо досі. Через деякий час після цієї події одна з ділянок тунелю обрушилася. Пізніше будівельники згадували, що з порожнечі раптово почали долинати якісь дивні звуки, які нагадували чимось стукіт відбійних молотків. Неодноразово робилися спроби пояснити ці таємничі звуки. Найбільш вірогідною вважається версія про те, що в тунелі була висока концентрація газу родону, що могло викликати у робітників свого роду слухові галюцинації. Проте немає стовідсоткової впевненості у цьому.
Слід сказати, що Северомуйский хребет – це з найскладніших ділянок Байкало-Амурської магістралі. Найбільш відомим тут є Чортовий міст. Він розташований на крутому повороті та стоїть на двоярусних опорах, які досягають у висоту 35 метрів. Машиністи запевняють, що міст під час тяжких поїздів навіть трохи розгойдується. Сам обхідний шлях був досить екстремальним. Склади пересувалися з максимальною швидкістю 20 кілометрів на годину. Іноді потяги доводилося «штовхати» допоміжними локомотивами на особливо крутих підйомах. У народі існує думка, що на цьому мосту водяться чорти, які влаштовують свої танці перед потягом, що повільно рухається. Машиністи, навіть у наш час, коли міст використовується тільки для перевезення доріг, заїжджаючи на нього хрестяться.
Як було зазначено, з будівництвом Байкало-Амурської магістралі пов'язано дуже багато різних легенд і чуток. Все, що ми описали в цій статті, лише невелика їх частина. Є ще дуже багато питань, відповіді на які нам поки що невідомі.