Нескінченні публікації у ЗМІ про подружні зради зірок, німфоманію знаменитостей та збочення представників шоу-бізнесу провокують багатьох людей на підвищену увагу до власного сексуального життя.
Чим більше їм доводиться читати і чути про те, що сексуальна активність може бути проявом хвороби, тим вища ймовірність того, що такі люди вирушать на консультацію до лікаря, пише NEWSru.co.il.
Терміни “сексуальна наркоманія”, “сексоголізм”, “обсесивно-компульсивний сексуальний розлад” тощо. постійно миготять у заголовках статей – як у виданнях для сексологів, і у ” жовтої пресі ” . Найчастіше доводиться чути, що всі ці психічні захворювання є наслідком необмеженого доступу сучасної людини до порнографії – насамперед через Інтернет.
Тим часом, провідні фахівці в галузі сексології схильні вважати, що доступність порнографії є лише “спусковим гачком” для людей, які страждають на так звану “сексуальну наркоманію”, а не причину цього хворобливого стану. Не було б інтернету, відео, телебачення, ці люди знаходили б інші способи самозбудження.
Під терміном “сексуальний наркоман” (сексоголік)
прийнято розуміти чоловіка чи жінку, які постійно прагнуть вчинення статевого акту чи іншої сексуальної дії, не переймаючись наслідками. Статистичні дослідження, проведені за останні роки, показують, що в 75-80% випадків “сексуальними наркоманами” виявляються чоловіки – причому часто це одружені чоловіки з “сильною статевою конституцією”, які не задоволені своїм сексуальним життям.
Хоча жінки рідше стають “сексоголіками”, для них цей стан може мати сумніші наслідки, зазначають експерти. Проведені дослідження показують, що жінка в такому стані здатна на “серійні” випадкові сексуальні зв'язки, часом свідомо вступаючи в інтимні стосунки з грубими чоловіками, здатними на насильство.
Чоловіки-сексоголіки бувають схильні також до вживання наркотичних препаратів (кокаїну, метамфетаміну тощо), жінки цієї категорії часто схильні до тривожних станів, депресій та ненажерливості.
Людям, які дійсно страждають від подібних хворобливих станів, рекомендовано звертатися до дільничних лікарів, щоб ті могли порадити грамотного спеціаліста – психолога чи психіатра, здатного надати ефективну допомогу. Але найчастіше самі “сексоголіки” безпосередньо звертаються до “приватних клінік”, що широко рекламують себе в ЗМІ, в яких працюють малокваліфіковані психотерапевти або люди, які не мають необхідної спеціальної освіти.
Слід зазначити, що в медичних журналах поряд із терміном “сексуальна наркоманія” можна зустріти і термін “сексуальна анорексія” (введений американським психологом Патріком Карнзом) – нав'язливий стан, коли людина позбавляє себе сексуального життя (стає целібатом). Найчастіше від “сексуальної анорексії” страждають жінки, які поставили за мету поставити під контроль власні бажання та емоції.
Доктор Чонг-Сю Йонг, психіатр, який представляє Медичну асоціацію Австралії, каже, що “сексуальна наркоманія” може бути просто одним із поведінкових симптомів, а не свідченням серйозних порушень у психіці людини. Він попереджає, що у багатьох випадках лікування від такої залежності може бути неефективним. Більше того, на думку цього лікаря, дуже часто ніякого лікування і не потрібно, тому що людина може справитися зі своїми “фобіями” і “маніями” самостійно.