Історія психології часто демонструє темний бік людських експериментів. Коли читаєш про дії поважних науковців минулого, виникає питання, чи був цей шлях до знань виправданий.
Проєкт «Аверсія»
У Південно-Африканській Республіці в 70-80-ті роки ХХ століття доктор Обрі Левін проводив експерименти з «лікування» гомосексуальності. Призовників-геїв утримували у військовому шпиталі, змушуючи дивитися на зображення оголених чоловіків під впливом електричного струму, доводячи до втрати свідомості. У деяких випадках застосовували також хімічну кастрацію або примусові операції зі зміни статі.
«Маленький Альберт»
У 1920 році біхевіорист Джон Вотсон провів експеримент, щоб перевірити можливість штучного формування фобії. 11-місячному хлопчику давали білого щура, з яким він грався. Щоразу, коли дитина торкалася тварини, Вотсон гучно вдаряв молотком по сталевій трубі. У результаті хлопчик почав панічно боятися не лише щурів, а й кроликів, хутряних виробів та масок. Фобії, викликані експериментом, залишилися з дитиною. Пізніше з’ясувалося, що Альберт мав серйозне захворювання і помер у шість років.
Операція Midnight Climax
Це була секретна програма розвідки США, започаткована у 1955 році. Агент Джордж Вайт організував у Сан-Франциско приміщення, де секс-працівниці заманювали чоловіків. Їм без відома підсипали ЛСД, а спостереження велися через двостороннє дзеркало. Вважалося, що після сексуального контакту під дією наркотику можна отримати цінну інформацію.
Проєкт MK-Ultra
У 50-х роках спецслужби США проводили експерименти з контролю над розумом. У межах проєкту застосовували електрошок, гіпноз та великі дози ЛСД. Досліди проводили на ув’язнених, солдатах та людях із психічними розладами. Багато учасників зазнали психологічних травм. Документи, пов’язані з проєктом, були знищені у 1973 році.
Справа Кітті Дженовезе
У 1964 році в Нью-Йорку було вбито Кітті Дженовезе. ЗМІ повідомили, що 38 свідків бачили подію, але не втрутилися, що призвело до появи поняття «ефект свідка». Пізніше виявилося, що кількість свідків була перебільшена, але теорія про зменшення ймовірності допомоги в присутності багатьох людей закріпилася.
Набута безпорадність Селігмана
Мартін Селігман у 1967 році досліджував виникнення депресії. Собак піддавали впливу електричного струму. Група собак, яка могла уникнути болю, згодом виявляла нормальну поведінку. Група, яка не мала контролю над ситуацією, навіть коли з’явилася можливість уникнути ударів, залишалася пасивною, демонструючи «набуту безпорадність».
«Яма відчаю» Гарлоу
Гаррі Гарлоу досліджував вплив ранньої ізоляції на розвиток макак. Новонароджених мавп відбирали від матерів і пропонували їм замінники: один з дроту з молоком, інший – м’який, але без їжі. Мавпенята тягнулися до м’якого манекена, що свідчило про важливість тактильного контакту. Потім їх поміщали в повну ізоляцію, що призводило до серйозних психологічних травм.
«Жахливий експеримент»
У 1939 році Венделл Джонсон намагався з’ясувати, чи можна викликати заїкання у здорових дітей шляхом постійної критики. У групі сиріт одних хвалили за мову, інших систематично критикували. Діти, яких критикували, не почали заїкатися клінічно, але замкнулися, перестали говорити, а їхня успішність знизилася. У 2007 році шість учасників експерименту (або їхні спадкоємці) отримали компенсацію від штату.
Експеримент Мілгрем
Стенлі Мілгрем у 1961 році досліджував підпорядкування авторитету. Учасників просили завдавати електричних ударів «учневі» за кожну помилку. Напруга сягала 450 вольт. Незважаючи на крики «учня», 65% учасників продовжували до найвищого рівня, демонструючи готовність виконувати накази, якщо відповідальність перекладається на іншу особу.
Сучасна наукова етика значною мірою сформувалася як реакція на ці жорстокі експерименти.