На YouTube-каналі «Суспільне Ужгород» вийшов документальний фільм «Чому Савіта Ваґнер воювала за Україну» режисерки та журналістки Олени Дей. Стрічка розповідає історію Савіти Ваґнер — німецької доброволиці, бойової медикині, яка приїхала в Україну після початку повномасштабного вторгнення. Вона загинула, рятуючи побратима.
36-річна Савіта Діана Ваґнер не мала українського коріння. Вона мешкала в Німеччині, навчалася на медичному, а згодом на математичному факультеті. Савіта була єдиною дитиною в родині та мала чоловіка.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Савіта власним автомобілем приїхала до країни. Спочатку вона долучилася до волонтерського руху, перевозила медичне обладнання та допомагала іноземним журналістам працювати на деокупованих територіях Київщини й Чернігівщини.
Переломним моментом для Савіти стала поїздка до Бучі. Побачивши наслідки російської окупації, жінка вирішила вступити до Сил оборони України. Вона отримала позивний «Змійка» та служила бойовою медикинею у третій інтернаціональній роті батальйону «Карпатська Січ».
Рідним доброволиця повідомляла, що перебуває далеко від лінії фронту. Насправді про її службу на передовій знали лише чоловік Карл і колишній американський військовий Марк, з яким вона підтримувала зв’язок.
2 лютого 2024 року біля села Макіївка на Луганщині Савіта загинула. Вона потрапила під обстріл, коли поверталася разом із пораненим військовим, якого щойно врятувала.
Щоденник війни
Під час перебування в Україні Савіта Ваґнер вела блог на платформі Tumblr. Після її загибелі записи видали в Німеччині окремою книжкою «Щоденник російсько-української війни (2022–2024)». Цього літа український переклад випустило видавництво Ігоря Савчука.
«В Україні я дізналася, що таке справжній страх. Я не знала, що він може настільки сильно впливати на людину фізично. Можливо, це зіткнення зі справжнім, небаченим раніше Злом», — написала бойова медикиня в одному зі своїх записів.
Документальний фільм починається з приїзду матері Савіти, Урсули Ваґнер, до Києва. Вона презентує українське видання щоденника, зустрічається зі студентами Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відвідує могилу доньки та отримує її посмертну нагороду «Лицар Карпатської Січі».
Олена Дей також поспілкувалася з колумбійським добровольцем, якого врятувала Савіта, її командиром Русланом Андрійком і Марком. Фільм озвучили німецькою мовою, а для українських глядачів додали субтитри.