Рак передміхурової залози належить до найпоширеніших онкологічних захворювань серед чоловіків. Щороку з цим діагнозом стикаються мільйони людей у світі. Саме ця хвороба є яскравим прикладом того, де рання діагностика дозволяє вчасно розпочати ефективне лікування та забезпечити сприятливий довгостроковий прогноз.
Підступність полягає в тому, що на початкових стадіях рак простати практично не має жодних симптомів. Чоловік може почуватися абсолютно здоровим, поки пухлина росте в межах органу і не тисне на сусідні. Саме тому основну роль відіграє своєчасна діагностика. Одним з основних досліджень, які дозволяють запідозрити наявність патологічних змін у передміхуровій залозі на ранньому етапі, є ПСА-тест.
Розуміння раку передміхурової залози
Передміхурова залоза (простата) – невеликий орган розміром з волоський горіх, розташований під сечовим міхуром чоловіка. Його головна функція – виробляти рідину, яка живить та захищає сперматозоїди. З віком клітини цього органу можуть починати ділитися неконтрольовано, поступово формуючи пухлину – так розвивається рак передміхурової залози.
Особливістю хвороби є те, що вона рідко проявляє себе одразу. Пухлина може роками рости повільно, не викликаючи болю чи дискомфорту, і чоловік може навіть не підозрювати про її існування. Лише на пізніших стадіях з’являються симптоми: труднощі з сечовипусканням, кров у сечі, біль у попереку чи тазовій ділянці.
За даними наукових джерел, рак передміхурової залози – один з найпоширеніших онкологічних діагнозів серед чоловіків у світі. Водночас, це ще й одна з найкраще виліковних форм раку за умови раннього виявлення. Показники п’ятирічної виживаності пацієнтів із локалізованою формою раку при діагностиці на початковій стадії перевищують 99% (а загальний показник для всіх первинно виявлених випадків сягає 98%). Натомість при метастатичному раку цей показник різко падає до приблизно 32–38%.
Важливо! Не кожна зміна в тканинах простати є злоякісною. З віком у багатьох чоловіків розвивається доброякісна гіперплазія (ДГПЗ), більш відома як аденома простати. Її розростання також спричиняє проблеми з сечовипусканням, але вона не є онкологічним захворюванням. Відрізнити один стан від іншого може лише лікар за результатами обстеження, тому за появи будь-яких тривожних симптомів варто звертатися до уролога, а не займатися самодіагностикою.
Фактори ризику
- Найбільш суттєвим фактором є вік. За даними наукових джерел, до 40 років хвороба трапляється дуже рідко, натомість після 50 років ризик починає стрімко зростати, а більшість випадків діагностують саме у чоловіків старших за 65. Саме тому вік є головним орієнтиром для початку регулярного скринінгу.
- Другий важливий фактор – спадковість. Якщо рак простати діагностували у батька чи рідного брата, ризик захворіти зростає приблизно вдвічі, а якщо хвороба була у двох і більше близьких родичів – ризик може зростати в 4–5 разів і більше. Особливу роль відіграють генетичні мутації (наприклад, у генах BRCA1 та BRCA2, які також асоціюються з раком грудей та яєчників у жінок), що пов’язані з підвищеною ймовірністю розвитку та агресивнішим перебігом раку простати у чоловіків.
- Етнічна приналежність також має важливе значення: дослідження свідчать, що чоловіки африканського походження мають вищий ризик захворювання та частіше стикаються з більш агресивними формами хвороби, тоді як у чоловіків азійського походження показники захворюваності є найнижчими.
- Спосіб життя – фактор, на який людина може впливати найбільше. Наукові дані показують, що виражене ожиріння та метаболічний синдром чітко корелюють з вищим ризиком розвитку саме високоагресивних, високозлоякісних форм раку простати та гіршим прогнозом.
- Куріння – ще один фактор, який науковці пов’язують не стільки з виникненням хвороби, скільки з більш агресивним її перебігом та вищим ризиком рецидиву після лікування.
Важливо! Наявність одного чи навіть кількох факторів ризику не означає, що хвороба обов’язково розвинеться. Проте, це сигнал приділити більше уваги профілактиці та регулярному обстеженню.
Профілактика раку передміхурової залози
Як запобігти раку простати? На жаль, способу зі 100% гарантією не існує. Проте, наукові дослідження показують, що поєднання здорового способу життя та регулярної діагностики допомагає значно знизити ризики та виявити хворобу на ранніх стадіях.
Найефективніший підхід можна умовно поділити на п’ять важливих кроків.
КРОК 1 – Скринінг і діагностика
Враховуючи те, що на ранніх стадіях рак простати не має жодних симптомів, виявити його на стадії, коли він повністю виліковний, можна лише завдяки щорічному регулярному скринінгу.
Здавати кров на ПСА-тест (простат-специфічний антиген) потрібно:
- З 50 років – для всіх чоловіків у межах планового чекапу;
- З 45 років – за наявності обтяженого сімейного анамнезу (рак простати у батька чи брата) або для чоловіків афрокарибського походження;
- З 40 років – якщо виявлено мутації в генах BRCA1/BRCA2.
Для первинної оцінки та комплексної діагностики існують такі дослідження:
- Дослідження на ПСА (Онкомаркер Простат-специфічний антиген загальний) – базовий маркер стану тканини простати.
- Комплекс «Індекс вільного ПСА» ((ПСА вільн/ПСА заг)х100) – дозволяє диференціювати онкологічний процес від аденоми (ДГПЗ) чи простатиту у разі помірного підвищення показника.
Підвищення цього показника не завжди свідчить про онкологію, адже рівень ПСА може зростати і при запаленні чи доброякісному збільшенні простати. Однак саме це дослідження дає лікарю можливість оцінити ризики.
КРОК 2 – Дієта для профілактики раку простати
Жодна дієта задля профілактики раку простати не здатна захистити від хвороби на 100%. Проте чітко доведено: виражене ожиріння та метаболічний синдром є факторами розвитку агресивних та високозлоякісних форм пухлини. Надлишок жирової тканини призводить до гіперансулінемії, підвищення рівня вільних естрогенів та хронічного системного запалення.
Що робити: дотримуватися раціону з помірним калоражем та підтримувати щонайменше 150 хвилин помірної фізичної активності на тиждень (аеробні та силові навантаження). Мета – підтримувати нормальний індекс маси тіла (ІМТ).
КРОК 3 – Відмова від куріння
Куріння слабко впливає на виникнення первинної пухлини, але катастрофічно погіршує її перебіг. За даними великих онкологічних досліджень, у чоловіків, які палять, ризик виникнення агресивних метастатичних форм та онкоспецифічної смертності є на 38–48% вищим порівняно з тими, хто не палить.
На практиці це означає, що вживання тютюну майже вдвічі збільшує шанс опинитися у ситуації, коли радикальна операція чи променева терапія виявляються неефективними, і виникає потреба у пожиттєвій андроген-деприваційній (гормональній) терапії.
КРОК 4 – Вітаміни: до чого призводить безконтрольний прийом БАДів
Роль вітамінів та мікроелементів у профілактиці раку простати активно вивчається науковцями. Проте, найбезпечніше отримувати вітаміни, насамперед, з їжі: риби, яєць, горіхів, овочів. Добавки варто розглядати лише як доповнення виключно за призначенням лікаря.
КРОК 5 – Гормональне здоров’я і медико-генетичне консультування
Тестостерон та інші гормони мають важливе значення для розвитку клітин простати, тому підтримка гормонального балансу – важлива частина профілактики.
Якщо у вашій родині були випадки раку передміхурової залози, раку молочної залози чи яєчників (особливо у віці до 50 років), ви можете бути носієм спадкових мутацій (наприклад, у генах BRCA1/BRCA2 чи генах системи MSH/MLH).
Носійство мутації BRCA2 підвищує ризик розвитку раку простати у 5–9 разів та часто асоціюється із раннім та агресивним перебігом. Знання свого генетичного статусу дозволяє урологу розробити для вас індивідуальну програму скринінгу, починаючи вже з 40 років.
Висновок
Здоров’я простати не потребує героїчних зусиль – воно складається з маленьких щоденних рішень. З’їсти більше овочів замість смаженої картоплі, обрати прогулянку замість зайвої години перед телевізором, знайти час для сну та відпочинку – все це поступово працює на вашу користь.
Але жодна, навіть найзбалансованіша дієта чи регулярна фізична активність не замінять головного – своєчасного медичного обстеження. Саме тому найважливішим кроком профілактики залишається консультація лікаря та проходження рекомендованих досліджень, зокрема ПСА-тесту.