Повертаючись додому після виснажливого дня, багато хто мріє про те, щоб впасти на диван і обійняти свого кота. Однак, іноді замість пухнастої любові отримуєш лише невдоволене “няв”, гордо піднятий хвіст і спокійну ходу в бік кухні.
Така реакція може викликати образу: адже ви годуєте тварину, а вона не може зняти ваш стрес. Нідерландські вчені з Frontiers in Psychology вирішили перевірити, чи справді домашні улюбленці можуть виступати в ролі антидепресантів.
Мікро-радість
Дослідження показало, що коти та собаки дійсно здатні покращити настрій, але цей ефект короткочасний. Тварини можуть викликати миттєву посмішку, проте не здатні знизити загальний рівень стресу. Особливо це стосується котів: спроби “лікувати” об них свої нерви часто можуть погіршити ситуацію. Дослідники виявили, що взаємодія зі стресовим власником може посилити напругу як у тварини, так і в людини.
Причина криється в історії одомашнення. Собаки були виведені для співпраці з людиною, тоді як коти прийшли до нас, щоб ловити мишей. Вони зберегли риси диких, територіальних предків, маючи власні межі, плани та настрій.
Проблема очікувань
Вчені зазначають, що люди часто погано розуміють мову тіла тварин. Очікувати від кота поведінки, притаманної, наприклад, золотистому ретриверу, є помилковим. Коли кіт прагне побути наодинці, а людина тягне його на руки заради власного заспокоєння, це може призвести до конфлікту.
Висновок дослідження простий: тварини є чудовими компаньйонами, але не персональними психотерапевтами. Якщо ваш кіт сам прийшов помружитися і помуркотіти на колінах, варто насолоджуватися цим моментом.