(Автор зображення: Ольга Панкова через Getty Images)
Алкоголь є причиною приблизно 100 000 випадків раку та 20 000 смертей від раку в Сполучених Штатах на рік, що робить його третьою причиною раку, якій можна запобігти, після тютюну та ожиріння. У 2025 році головний лікар США випустив пораду щодо зв’язку між алкоголем і ризиком раку, закликавши додавати попередження на етикетки алкогольних напоїв.
Але як саме алкоголь викликає рак?
Дослідження показують, що алкоголь викликає рак принаймні п’ятьма різними механізмами, причому ризик раку зростає, чим більше людина п’є. А канцерогенний вплив алкоголю може бути більш вираженим у людей із генетичною схильністю до раку.
Алкогольні напої містять етанол, також званий етиловим спиртом, і це є центральним у першому механізмі, за допомогою якого алкоголь викликає рак. Етанол може порушити метилювання ДНК, процес, у якому молекули закріплюються на молекулах ДНК і таким чином визначають, чи активний ген. Існують гени, відповідальні за пригнічення росту пухлини, і дослідження показують, що метилювання такого гена ефективно «вимикає його», що призводить до розвитку пухлини.
Етанол залишається проблематичним, навіть якщо організм починає його розщеплювати. Спочатку фермент перетворює його на хімічну речовину під назвою ацетальдегід.
«Як етанол, так і ацетальдегід є канцерогенними речовинами, і коли вони потрапляють на слизову оболонку ротової порожнини, горла або стравоходу, це може спричинити рак», — повідомила Live Science в електронному листі д-р Ноель ЛоКонт, доцент кафедри медицини Школи медицини та охорони здоров’я Університету Вісконсіна. Як і етанол, ацетальдегід також може порушити метилювання ДНК.
Крім того, ацетальдегід безпосередньо пошкоджує ДНК і перешкоджає синтезу та відновленню ДНК. Оскільки ДНК забезпечує інструкції для росту клітин, пошкоджена ДНК може викликати неконтрольований ріст клітин, що призводить до утворення пухлини. Клітини ротової порожнини та печінки, де алкоголь розщеплюється на ацетальдегід, піддаються особливому ризику цього типу пошкодження ДНК.
Третій механізм включає шкідливі молекули, які називаються активними формами кисню (АФК). Ці молекули є природними побічними продуктами клітинного метаболізму, але якщо їх накопичується занадто багато, це може спричинити окислювальний стрес, який пошкоджує ДНК.
Дослідження показали, що надмірне вживання алкоголю підвищує рівень ферменту CYP2E1 у стравоході; зазвичай фермент метаболізує ліки. Високий рівень CYP2E1 збільшує виробництво АФК, що пошкоджує ДНК, що призводить до генних мутацій і пухлин. АФК також порушують поведінку клітин, спричиняючи їх неконтрольоване розмноження та поширення. У печінці АФК викликають вироблення запальних речовин і волокнистого білка колагену, що призводить до рубцювання печінки (цирозу). Це збільшує ризик раку печінки, сказав Локонт.
Четвертий механізм зв'язку алкоголю з раком включає вплив алкоголю на рівень гормону естрогену.
«Алкоголь підвищує рівень естрогену в крові, який є «паливом» для деяких типів раку молочної залози», — пояснив Локонт. Вчені вважають, що коли пухлинні клітини мають рецептор, до якого може підключатися естроген, естроген замикається і може зробити пухлинну клітину більш активною, прискорюючи її ріст і поширення. Дослідження показують, що алкоголь може спровокувати утворення пухлин молочної залози, а також загострити наявний рак грудей.
П’ятий механізм, що зв’язує алкоголь із раком, передбачає, що алкоголь може діяти як розчинник для канцерогенних молекул з інших джерел, таких як тютюновий дим. Ці шкідливі частинки розчиняються в спирті, і це полегшує їм проникнення в різні тканини та пошкодження ДНК у них. Цей ефект підвищує ризик раку, зокрема, ротової порожнини та горла.
Порівняно з раком порожнини рота, горла та печінки зв’язок між алкоголем і раком товстої та прямої кишки «менш очевидний», зазначив Локонт. «Але ми вважаємо, що це може бути пов’язано з метаболізмом фолієвої кислоти».
Фолієва кислота є важливою поживною речовиною, яка допомагає утворювати клітини крові, а також бере участь у метилюванні ДНК. Але вживання надмірної кількості алкоголю може знизити рівень фолієвої кислоти в організмі. Цей дефіцит фолієвої кислоти, спричинений алкоголем, може призвести до пошкодження ДНК і, як наслідок, раку.
Цікаво, що дослідження показало, що люди, які вживали алкоголь, але також мали високий рівень фолієвої кислоти через дієту та харчові добавки, мали менший ризик розвитку раку печінки порівняно з людьми, які пили, але мали низький рівень фолієвої кислоти. Кілька досліджень свідчать про те, що людям, які споживають середню або велику кількість алкоголю, високе споживання фолієвої кислоти може допомогти захиститися від раку товстої кишки.
Ви можете задатися питанням, чи відрізняються ці механізми залежно від типу алкогольного напою, який ви вживаєте, але дослідження показують, що зв’язок між алкоголем і ризиком раку існує для всіх типів алкогольних напоїв.
Тим не менш, дослідження показують, що чим більше ви п’єте, тим вищий ризик раку, сказав Локонт. Американське товариство клінічної онкології та головний хірург США також підкреслили, що тривалість періоду вживання алкоголю протягом життя також є важливим фактором.
«Але, зокрема, навіть при невеликих кількостях алкоголю все ще існує певний підвищений ризик розвитку раку молочної залози, голови та шиї», — зазначив Локонт.
Іншими словами, коли мова йде про алкоголь і рак, справді безпечної дози немає. Це не означає, що кожен, хто п'є будь-яку кількість, гарантовано захворіє на рак. Швидше, ризик розвитку раку в людини залежить від багатьох факторів, таких як сімейна історія захворювання, загальний стан здоров’я та звички способу життя, такі як куріння чи дієта. Проте в середньому дослідження показують, що скорочення споживання алкоголю допомагає знизити ризик раку.
Відмова від відповідальності
Ця стаття призначена лише для інформаційних цілей і не призначена для надання медичних порад.
Clarissa Brincat Соціальні посилання Навігація Live Science Contributor
Кларисса Брінкат – незалежний автор, який спеціалізується на дослідженнях у галузі охорони здоров’я та медицині. Отримавши ступінь магістра з хімії, вона зрозуміла, що краще буде писати про науку, ніж займатися нею. Вона навчилася редагувати наукові статті, працюючи редактором хімічних матеріалів, перш ніж перейти на роль медичного письменника в медичній компанії. Написання для лікарів і експертів має свої переваги, але Кларисса хотіла спілкуватися з ширшою аудиторією, що, природно, спонукало її до позаштатного письма про здоров’я та науку. Її роботи також з’явилися в Medscape, HealthCentral і Medical News Today.
Sourse: www.livescience.com
