Законопроєкт № 15552 пропонує скасувати земельний податок та орендну плату для земель, розташованих біля зон бойових дій. Документ також передбачає можливість перерахунку вже задекларованих зобов’язань. Про це повідомляє Property Times, посилаючись на “Судово-Юридичну газету”.
У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15552, який спрямований на розширення податкової підтримки власників та користувачів земель, постраждалих від війни. Пільги пропонують застосовувати не лише до територій, де безпосередньо ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими, а й до земель, що розташовані на відстані до 40 кілометрів від районів активних бойових дій.
Автори законопроєкту пропонують звільнити такі земельні ділянки від сплати земельного податку та орендної плати за землі державної й комунальної власності. Передбачено механізм, який охопить не лише майбутні податкові періоди, але й дозволить платникам скоригувати вже задекларовані зобов’язання. В окремих випадках це може призвести до скасування податкових повідомлень-рішень, анулювання визначених контролюючими органами зобов’язань та податкового боргу.
Таким чином, законопроєкт пропонує врахувати ще одну категорію територій, які, хоч і не мають офіційного статусу районів активних бойових дій, але через близькість до фронту залишаються небезпечними для господарської діяльності.
Ключові зміни
Основна пропозиція міститься у новому пункті 69.142 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. Якщо законопроєкт буде ухвалено, на період дії воєнного стану та до кінця року, в якому його буде скасовано, пропонується не нараховувати та не сплачувати плату за землю за земельні ділянки, що відповідають критеріям, визначеним у законопроєкті.
Пільга стосуватиметься трьох основних категорій територій:
- землі, розташовані на територіях активних бойових дій;
- земельні ділянки на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України;
- землі, що знаходяться на відстані не більше 40 кілометрів від територій активних бойових дій.
Остання категорія є однією з головних новацій законопроєкту. Її введення пояснюється тим, що реальний вплив війни не обмежується адміністративною межею території, яка офіційно внесена до переліку районів активних бойових дій.
Підприємство, розташоване за кілька десятків кілометрів від лінії фронту, може зазнавати обстрілів, втрачати працівників через евакуацію, зупиняти виробництво, мати проблеми з логістикою або взагалі не мати змоги повноцінно використовувати землю за її цільовим призначенням. Законопроєкт №15552 намагається врахувати цю ситуацію в податковому законодавстві.
Запропонована норма поширюється на земельні ділянки, що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб, а також юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Для фізичних осіб пільга передбачена за період з 1 січня 2025 року до 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Для юридичних осіб та ФОП запропонований період починається з 1 березня 2025 року і також триватиме до кінця року, в якому завершиться дія воєнного стану.
Це означає ретроспективне застосування податкової пільги, що є важливим аспектом, оскільки частина платників могла вже задекларувати та сплатити відповідні податкові зобов’язання. У разі ухвалення закону вони отримають можливість привести свої декларації у відповідність до нових правил.
Що буде з уже поданими деклараціями
Окремий блок законопроєкту присвячений платникам, які вже задекларували плату за землю за 2025 та 2026 роки. Такі платники зможуть скоригувати нараховані податкові зобов’язання шляхом подання уточнюючих податкових декларацій. Для плати за землю передбачена можливість відкоригувати зобов’язання за період з березня 2025 року по грудень 2026 року. Це означає, що сам факт подання декларації до появи нової пільги не позбавить платника права скористатися нею. Після набрання чинності законом підприємство або інший платник зможе провести відповідне коригування в порядку, встановленому Податковим кодексом.
Також врегульовується питання орендної плати за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання через потенційну загрозу такого забруднення. Для таких випадків законопроєкт також передбачає можливість скоригувати задекларовані зобов’язання за 2025–2026 роки шляхом подання уточнюючих декларацій.
Автори пропонують не залишати ситуацію, коли підприємство вже сплатило земельний платіж, а після запровадження пільги фактично отримало право не сплачувати його.
Ще один важливий наслідок запропонованих змін стосується фізичних осіб. За загальним правилом, контролюючий орган обчислює для фізичної особи суму земельного податку та надсилає податкове повідомлення-рішення. Законопроєкт встановлює, що для платників-фізичних осіб податкове зобов’язання за 2025 рік має бути визначене, а повідомлення-рішення надіслане до 31 грудня 2026 року. Річна сума земельного платежу за ділянками, що оподатковуються лише протягом частини року, визначатиметься пропорційно кількості місяців, протягом яких земля фактично підлягала оподаткуванню.
Водночас уже складені, надіслані або вручені у 2025 та 2026 роках податкові повідомлення-рішення щодо земель, які після ухвалення закону не підлягатимуть оподаткуванню, мають бути скасовані. Відповідно, грошові зобов’язання та податковий борг, визначені контролюючим органом за такою платою за землю, підлягатимуть анулюванню.
Це має значення не лише для тих, хто ще не сплатив нараховані суми. Норма безпосередньо стосується ситуацій, коли податкове зобов’язання вже було визначене контролюючим органом.
Що буде з уже сплаченими коштами
Окремо законопроєкт визначає долю надміру сплачених сум. Якщо внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення у платника виникла переплата з плати за землю, її пропонується зараховувати в рахунок майбутніх платежів із цього податку.
Передбачені окремі винятки. Якщо у платника є податковий борг із плати за землю, переплата має бути спрямована на його погашення. Також є спеціальне правило для випадків, коли обов’язок сплачувати плату за землю переходить до іншої особи у зв’язку зі зміною власника об’єкта нерухомості. У такому разі внесена попереднім користувачем сума може бути зарахована в рахунок майбутніх платежів нового користувача земельної ділянки.
Для цього законопроєкт передбачає механізм відшкодування відповідної суми новим користувачем попередньому. Автори ініціативи пропонують не просто формально скасувати податковий обов’язок, а визначити, як мають бути врегульовані вже проведені нарахування та платежі.
40-кілометрова зона
Найбільш дискусійним елементом законопроєкту може стати запропонована 40-кілометрова зона. Чинний підхід до податкових пільг значною мірою прив’язаний до офіційного статусу території. Водночас війна створює значно ширшу зону економічного впливу. Підприємство, розташоване за кілька десятків кілометрів від району активних бойових дій, може мати обмежений доступ до земельної ділянки, перебувати під постійною загрозою ударів, втрачати персонал або клієнтів, стикатися з перебоями електропостачання та логістики.
У таких умовах земельний податок або орендна плата стають для бізнесу додатковими витратами, навіть якщо земля фактично не приносить очікуваного доходу. Саме тому запропонована 40-кілометрова межа має компенсувати різницю між формальним статусом території та фактичними умовами ведення бізнесу.
Ця норма потребуватиме чіткого механізму визначення територій. Законопроєкт передбачає, що перелік територій, які належать до відповідної категорії, визначатиметься Кабінетом Міністрів України. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначатимуться відповідно до офіційного Переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією.
Запропоновані зміни стосуються саме плати за землю, тобто земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Законопроєкт не передбачає загального звільнення підприємств, які працюють у прифронтових регіонах, від усіх податків і зборів.
У пояснювальній записці автори законопроєкту зазначають, що запропонована модель має зворотний бік: плата за землю є джерелом доходів місцевих бюджетів. Розширення території, на яку поширюватиметься звільнення, потенційно означатиме зменшення відповідних надходжень до бюджетів громад. Водночас логіка законопроєкту полягає в тому, що збереження підприємницької активності може мати довгостроковий позитивний ефект для громад. Якщо бізнес зможе продовжувати працювати, зберігати працівників та поступово відновлювати виробництво, це створить інші податкові надходження та підтримає зайнятість населення.
Наразі документ є законопроєктом, а не чинною нормою. Його зареєстрували у Верховній Раді 24 серпня 2026 року, тому документ ще має пройти парламентський розгляд.
Під час проходження комітетів та розгляду в сесійній залі до тексту можуть внести зміни. Особливо важливими будуть питання, пов’язані з визначенням 40-кілометрової зони, датами застосування пільги та порядком перерахунку вже сплачених сум. Ці деталі є принциповими для бізнесу, оскільки від них залежатиме, чи зможе конкретне підприємство скористатися запропонованим звільненням і за який період.