Жителька села Кухарі на Волині Надія Ярмолюк зустріла 104-й день народження. Довгожителька поділилася подробицями свого життя у такому поважному віці в сюжеті “Суспільного”.
Попри свій вік, жінка має добру пам’ять і часто розповідає історії зі свого життя онукам та правнукам. Вона й досі займається господарством: любить годувати курей, качок та свиней.
З чоловіком Петром, який був на сім років старший, Надія Ярмолюк познайомилася та одружилася перед Другою світовою війною. Чоловік повернувся з фронту пораненим.
У родині народилося четверо синів. Щоб прогодувати сім’ю, чоловік працював на фермі, а Надія Гордіївна трудилася в полі.
Чоловік Надії Ярмолюк помер майже 60 років тому. Жінка також уже поховала двох синів.
104-річна волинянка зізнається, що кожен ранок і вечір вона молиться та дякує Богу. Проте зараз її підводить пам’ять.
“Молюся. І заблуджу. І вертаюся назад. Раз піду “Отче наш” добре, а раз вже зблуджу”, – розповіла довгожителька.
Надія Ярмолюк живе разом із внучкою. У неї вісім онуків, 14 правнуків і вісім праправнуків.
77-річний син жінки Олексій розповів, що радіє, що попри нелегку долю, його мати дожила до 104 років.
“Вона цей останній рік вже трохи здає, стала недочувати. У неї батько прожив 96 років, тітка – 102 роки. Видно, йде по роду таке”, – зазначив він.
Раніше з сином жінка любила співати давні українські пісні, але зізналася, що вже забула слова, та й не до співу зараз.
“Не раз мама каже: ой, як важко, важко. Видно, Бог забувся про мене, що мені смерті не дає. І от вона плаче, і я так само”, – поділився син довгожительки.
Інші новини про довгожительок в Україні
Раніше повідомлялося, що 103-річна жителька Хмельниччини Пелагея Качка із села Михнів, попри свій поважний вік, залишається сучасною. Мобільний телефон для неї – це не просто гаджет, а засіб зв’язку з великим світом та рідними людьми. Проте вона визнає, що цифрові технології не можуть замінити справжньої зустрічі з рідними. Жінка мріє, щоб закінчилася війна і з’їхалися всі її діти. Також довгожителька розповіла, що її ранок неможливий без філіжанки ароматної кави. Любов до цього напою вона пронесла через десятиліття. Коли її відправили на примусові роботи до Німеччини, там працівникам давали каву. Попри жахливий раціон, цей напій вона полюбила й п’є всі ці роки.
- Бункер замість підвалу: чи можна зробити приватне укриття в Україні та скільки це коштує
- Українські діти отримають статус “дитина війни”: які він дає пільги та виплати
- Усе потопало в мотлоху й бур’янах: перетворення занедбаної хати вразило мережу