Безліч сімейних сварок відбувається зовсім не через невдоволення подружжя один одним, а через зовнішні причини. Засмучили на роботі, віддавили ногу у громадському транспорті, нахамили в магазині тощо – і ось, готова причина для сварки. Приводи, щоправда, вибираються вже всередині сім'ї: не приготований обід, а якщо приготовлений, то не ті страви, які хотілося б, або не так приготовані, діти пустують, голосно кричать під час ігор або отримали в школі двійку, дружина витратила надто багато грошей на «ганчірку», а чоловік не полагодив так, а електро знайдеться.
Незважаючи на те, що насправді в сім'ї все гаразд, подібні сварки підточують стосунки, як вода, що капає. Звичайно, посварилися на рівному місці – тут же помирилися, але … Це ж як у відомому анекдоті: “Хаймо, чому ви не запрошуєте Абрамовичів у гості?” – «Та коли вони востаннє були в нас вдома, зникла срібна ложечка…» – «Який жах! Абрамовичі крадуть срібні ложки! – «Та ні, ложечка потім знайшлася.» – “Тоді чому?” – «Ложечка-то знайшлася, а осад залишився». І ось у разі сімейних сварок теж – примирення відбулося, а осад залишився, і образливі слова, які були сказані під час сварки, не пішли безвісти, залишили хоч маленьку, але подряпину на стосунках.
Звичайно, сварки у родині бувають. І не завжди – через зовнішні причини. Саме тому краще не допускати зайвих «подряпин», адже цілком достатньо і тих, які неминучі у спільному житті. Але тоді відразу постає питання: куди ж подіти ту агресію, яку забезпечили у зовнішньому світі (на роботі, у громадському транспорті, у магазині тощо)?
На Сході був чудовий звичай: пам'ятники ставилися як успішним державним діячам, а й бездарним. Причому кожен бажаючий міг кинути в пам'ятник ненависного вождя гнилий помідор, тухле яйце, тобто висловити своє ставлення до цієї особистості, а заразом позбутися агресії. Подібний метод непогано знижував рівень революційних настроїв. Ним можна скористатися і зараз. Звичайно, з відповідними модифікаціями.
Наприклад, психологи рекомендують «тигрине гарчання». Ви прийшли з роботи, і ваш настрій далеко від святкового, нерви натягнуті, ось-ось вибухнете агресією, яку ретельно доводилося стримувати весь робочий день (адже на начальство не прийнято кричати). Не чекайте, коли хтось із членів сім'ї подасть вам привід для вибуху. Підійдіть до дзеркала, подивіться у вічі своєму відображенню і… гарчіть. Гучно. З виразом. Вилийте в рику всю лють, гнів, образу. Як справжній тигр, який рве видобуток. До речі, вібрації, які неминучі під час такого гарчання, благотворно позначаються на організмі – за тим же принципом, як погладжування кішки, що гурчить.
Але гарчання не всім підходить. Деякі люди соромляться, а хтось взагалі не в змозі видавити з себе не те що тигриний рик, а навіть котяче нявкання. У таких випадках агресію можна перенести на неживі предмети. Ось точно, як із стародавніми пам'ятниками.
Достатньо лягти на ліжко і хвилин 5-10 із силою бити п'ятами по матрацу – така вправа не тільки знімає внутрішню психологічну напругу, а й непогано тренує м'язи ніг та черевного преса.
Допомагає і биття подушок. А якщо для подушечної кари користуватися ще й звичайною вибивалкою, то заразом позбавте м'які меблі від пилу. Тим більше що жоден супер-сучасний пилосос не здатний так надійно прибрати пил, що накопичується в кріслах і диванах, як звичайнісінька, «старорежимна» вибивалка.
Останнім часом з'явився ще один метод позбавлення від агресивності: онлайн-ігри. Ті самі, що з серії «убий монстра», «врятуй планету» тощо. Пара намальованих трупів монстрів – і рівень агресивності значно знижується. Щоправда, в онлайн-іграх є інша небезпека – можна загратись аж до залежності.
Так що гарчіть, бийте подушки та матраци, вбивайте намальованих монстрів – це все краще, ніж зливати агресію у сім'ю. Не забувайте, що набагато простіше знайти срібну ложечку, ніж позбутися осаду.