Сонце світить все яскравіше і яскравіше, сніг стає все бруднішим, готуючись перетворитися на калюжі. Кішка на віконці уткнулася мордою в горщик для квітів. Кішці немає діла ні до котів, ні до антисексу, вона з'їла хлорофітум, обскубла на кухні спеціально для неї куплену в зоомагазині траву і приміряється до пучка петрушки в склянці з водою.
Киш! Петрушка – для мене! Весна – і всі ми, люди, леви, орли та куріпки, рогаті олені, гуси та кішки – прямуємо до… зелененького.
За старих часів, кажуть люди, які родом із СРСР, навесні із зеленого були солоні огірки, проросла цибуля і така ж морква… У моєму свідомому житті зелені на магазинних прилавках навесні – завалися. Спробуємо з зелененького вигадати їжу, щоб було не тільки зелено-красиво, а й смачно. Виходити треба, звичайно, із простої думки: зелене – значить, свіже. Соковите, хрумке, пряне…
Що у арсеналі? Звичайно, в першу голову – листовий або качаний салат (не плутати з пекінською капустою!). Салат із салату! Свіжий-свіжий, зелений-зелений салат латук.
Загалом, це їжа радісна. Листя латука можна жувати просто так, ними можна прошарувати сендвіч або вистелити тарілку – і розкласти поверх усілякі смаколики. А можна порізати вузенькими смужками і змішати із зимовою відрадою – куркою-чорносливом-грушами-яблуками-апельсинами. Плюс, звісно, майонез.
Або – порвати руками і накидати серед подрібнених свіжих огірків і редисок чи помідорів… До речі, мудрі овочезнавці саме так і радять чинити з листовим та качанним салатом: якщо листя не різати, а рвати руками, ніби зелень менше мається і в ній більше зберігається вітамінів.
Нейтральний смак цього зеленого овочу. Начебто і смаку немає. А от відчуття є. Суцільна насолода для язика і піднебіння – дотикувати його маслянисте тонке листя, прикрашене солодкими-солінкими нюансами інших компонентів весняного салату.
У цільну страву ці компоненти поєднує салатна заправка. Що насамперед на згадку приходить? Звісно, традиційний майонез. Якщо на мене, то це грубо для весняного салату, на прапорі якого написано: «Свіжість, свіжість, свіжість». Майонез – це зимове, ситне та важке.
Інший традиційний вибір – олія. Рослинний – оливковий або соняшниковий. Змішаємо його з лимонним соком та сіллю (можна додати мелений перець, але я обходжуся без нього). Добре додати в заправку трішки гірчиці. Ось цю суміш із олії, солі, лимонного соку та гірчиці треба розмішати, розтерти – і влити в салат. А можна обійтися без лимонного соку та гірчиці – але додати в заправку яблучне пюре без цукру.
Ще варіант – йогурт. Овочеві салати із зеленню відмінно йдуть із йогуртом, не зіпсованим ніякими фруктово-ягідними добавками та цукром. Використовуємо або чистий йогурт, або вдосконалений за допомогою роздавленого часнику, або порізаного і розтертого з дещицею солі кропу, або з так само обробленою іншою зеленню.
Так, про зелень. Магазин – справа свята, але розумні люди від минулих часів зберегли навичку вирощування всякої зелені на кухонних віконцях. Кріпчик так вирощувати погано, він все ж таки вимагає багато сонця та поживних речовин. А ось вигонка зелені петрушки, цибулі, селери, ріпи, навіть брюкви (і, не смійтеся: листочків редиски – з покупної редиски!) – вдале рішення навіть для малодосвідченого кулінара та жодного городника.
А ще можна на тому ж підвіконні вирощувати крес-салат. Кохаю! Він чудово доповнює прісний смак і ніжний «салатовий» колір латуку, чудово справляється з роллю пряної приправи, не суперечить жодній салатній заправці, хоч йогуртовій, хоч олійній. Хіба тільки суворий майонез буде не до місця – він, на мою думку, забиває крес-салатний смак.
Все це твір їжі робиться швидко, за натхненням. Натхненням керує не мозок, а почуття.
Весна – час пожвавлення природи, коли почуття загострено, коли інстинкти лізуть назовні, з-під цивілізованості. Про те, щоб худнути чи товстіти, правильно харчуватися чи фастфудно – подумаємо потім, коли оживемо до нового життя. Ось пожуймо зелененького – і оживемо!