Нещодавно моя давня подруга, яка вже кілька років живе у Канаді, розповіла кумедну, але водночас і показову історію. Це сталося на Дні народження її колеги. Ми добре посміялися, але подруга все одно почувалася трохи ображеною. Вона не могла зрозуміти, чи варто ображатися на колегу за несподіваний формат свята, чи на себе, що не знала про місцеві культурні особливості.
Подруга працює у канадській фірмі вже два роки і за цей час добре здружилася з деякими колегами. Коли одна з них запросила її на День народження, подруга з радістю погодилася. Вона купила гарний подарунок, букет квітів і прийшла на свято. Чудово проводила час, аж доки наприкінці вечора офіціант не приніс їй рахунок за власні страви та напої.
Виявилося, що всі гості платили за себе. Подарунків чи квітів ніхто не дарував. Подруга ж витратила на подарунок та квіти 150 доларів, а її чек склав ще 70 доларів.
Вже вдома, досліджуючи культурні відмінності, вона натрапила на численні обговорення, де багато українців зізнавалися, що також потрапляли у подібні незручні ситуації.
В українській культурі ми дуже гостинні, і традиційно іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, аби ніхто не залишився без їжі чи напоїв. Звісно, він також оплачує всі витрати. Якщо розглядати це з фінансового погляду, то існує негласне правило: подарунок має хоча б приблизно «окупити» місце за столом. Це своєрідний «бартер» за право бути присутнім на святі.
У Канаді, як і в США та країнах Північної і Західної Європи, святкування Дня народження – це насамперед привід для зустрічі та спілкування. Подарунки можуть бути символічними (пляшка вина, квіти, невелика листівка, книга чи свічка), або їх можна взагалі не дарувати. Рахунок же за власні замовлення сплачує кожен гість.
Хоча для нас це може здатися незвичним, на мою думку, такий підхід є зручнішим. Навіть якщо у когось обмежений бюджет, можна замовити щось недороге і все одно долучитися до святкування та спілкування. Іменинник, у свою чергу, може організувати свято, не переймаючись надмірними витратами, адже він буде платити лише за себе.
В Україні ж, якщо людина не має коштів на подарунок, вона часто відмовляється від запрошення, аби не почуватися ніяково. Це може бути невигідно й для іменинника, адже на святі можуть бути присутні не всі, кого він хотів би бачити. Крім того, існує багато людей, які не надто переймаються вибором подарунка і приносять те, що ювіляру зовсім не потрібне. У результаті, людина витрачає час і гроші на організацію свята, а отримує речі, якими не користуватиметься.
Погляньмо на це очима іноземного іменинника: отримавши дорогі парфуми, шовковий шарф чи якусь техніку, він може відчути себе ніяково або сприйняти це як зобов’язання. Вони звикли до невеликих подарунків як вияву уваги, або, в кращому випадку, до того, що гості скидаються і оплачують рахунок імениннику.
Зважаючи на це, західний варіант святкування видається більш практичним, хоча й він має свої нюанси. Часто рахунок ділять порівну (split the bill evenly) між усіма присутніми, щоб офіціанту не доводилося вираховувати кожне замовлення окремо. Однак, якщо ви замовили легкий салат та склянку води, а хтось інший – кілька буржерів та коктейлів, розділений порівну рахунок може вас засмутити. Враховуючи, що в Канаді та США до суми замовлення додаються податки штату чи провінції та обов’язкові чайові (приблизно 15-20%), загальна сума може виявитися значною.
Як не залишитися без грошей на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних сюрпризів, читаючи чек за страву, запам’ятайте кілька правил.
Ми добре володіємо англійською, але часто інтерпретуємо іноземні фрази крізь призму українських реалій. Коли іноземець каже «Let’s meet for drinks» або «Join me at the restaurant», це не запрошення на бенкет, а пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. Якщо ж ви чуєте слово «hosting» (я приймаю/влаштовую) або прямолінійне «my treat» (я пригощаю), то можете спокійно залишати гаманець.
Не бійтеся ставити запитання. У США, Нідерландах чи Німеччині написати в чат «Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)» – абсолютно нормально. Вашу прямоту оцінять. У Британії чи Франції краще бути делікатнішим: «How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)», щоб не здатися занадто різким.