З чого починається весна? З запаху. З цього закружляючого голову, п'янкого, що несе в собі якусь божевільну закоханість, запаху. Я довго внюхувалась у цей аромат, щоб зрозуміти, що так зводить з розуму і, вселяючи радість, пробуджує організм?
Якщо вийти на вулицю, зупинитися і заплющити очі, можна розібрати, що пахне теплими від сонця та мокрими від снігу деревами. Так-так! І жодних чарівних ароматів-феромонів не літає! У природі все просто і ясно, але якось так розраховано і підраховано, що раз… – і втрачаєш сон!
З чого починається весна в нас?.. З невгамовності. Неусидливість, пробудження. З бажання жити! Весна починається з природи, починаючись у нас.
Вже переодягаєш куртку легше, коротше, менше! Уся випрямляєшся, підтягуєшся, стрункішаєш. Погляд яскравіший. Небо, як сонце – більше та світліше. Його багато, і воно зрозуміле, і цього щастя вистачає до вечора. А вечоріє вже пізніше.
Звичайно, не без дурнів, переводимо стрілки кудись вгору, і збивається з пантелику не тільки організм, а й свідомість. Це те, що остаточно добиває організм, і адекватно розуміти не виходить.
Я піддалася емоціям та закохалася. В себе, в усміхнених перехожих, кольорових кішок, в собак, що обнюхують… У яскраві губи, котячі очі… «А може, це я?» – подумала.
У хлопчиків та дівчаток, у всі навколо, і навіть у себе.
Так просто! Розумію можливість почати щось нове чи заново – і пишу смс, розумію бажання щось робити – і виходжу на вулицю, розумію бажання радіти – і згадую кохання.
Людей сприймаю з вадами і лояльно, про минуле думаю добре і без смутку, майбутнє не турбує і хочеться. У добре віриться !
Весна… І вже крок стає ширшим. Весна – і вже через калюжі не крокуєш, а перестрибуєш, весна – і вже всередині все поспішає та стукає, і переходиш на легкий короткочасний біг. Весна!
Голова сповнена справ, тіло – легкості, настрій – сонця, і вже байдуже, що чоботи промокли. Весна!
Голос перестає однотонно звучати – хочеться і співати (чомусь із сонцем завжди хочеться співати!), кричати, вигукувати! Навіть голос набуває сили, дзвінкості, краси. Всі ці зміни відбуваються раптом і одразу. Нічого не розуміючи, нам залишається тільки відчувати це в собі і підлаштовуватися під самих себе! Неможливо контролювати, та й не треба, весна таки! Весна…
Це той час, коли незрозуміло чого прагнеш бігти, біжиш встигнути, встигаєш і поспішаєш, робиш і думаєш, і не розумієш, але сприймаєш все відразу, судомно і впереміш.
Почну життя з понеділка! Ні! Почну життя з весни! Коли щастя максимально можливе, кохання максимально відчутне, а кров розносить по організму всі запахи та звуки.
Засинаєш пізно, прокидаєшся неохоче. Закохуєшся швидко. Тверезіти не обов'язково, хоч і не пив. А жити краще зараз, коли тягне.
І нехай дурниць буде більше, нехай вони відбуваються вже нарешті! Сьогодні можна все. Сьогодні весна! Сьогодні настав час робити і думати, робити і не думати, йти і не зупинятися, добігати і обганяти.
Зупини та привітайся. Усміхнися і підморгни. Подзвони всім своїм колишнім і старим, скажи, як ти шалено скучила і винна, але любиш і бажаєш добра. Привітай із весною, – нехай і в них вона теж розпочнеться. А плакати краще від фільмів та сонця – вони не завдають болю.
Хай живе весняне безумство!