Коли в дитини щось не виходить, вона часто каже: «Я не можу, зроби ти». І тоді дбайлива мама зазвичай поспішає врятувати ситуацію.
Однак, якщо постійно робити все за дитину, згодом це звичне «я не можу» лунатиме з її вуст, навіть коли вона ще й не намагалася нічого зробити.
Цією зручною відмовкою діти користуються в будь-якому віці, щойно опановують мову. Найкраща відповідь на таку фразу: «Зроби так, як можеш».
— Я не можу натягнути рукавичку!
— Ти ж навіть не спробував.
— Ну не можу я!
— А чи можеш ти взяти рукавичку в одну руку і просунути в неї іншу?
— Спробую.
— Ось бачиш, усе чудово виходить.
Це лише невеликий приклад «протиотрути» від дитячого «не можу».
Звісно, нам часто значно простіше і швидше зробити все самим. Але на мить замисліться: зробите замість малюка раз, другий, третій — і його бажання діяти самостійно просто зникне. А перевчити дитину буде вже набагато складніше.
— Чому ти не поклав свої іграшки на місця?
— Я не можу!
— А ти можеш взяти ось цю машинку і віднести в коробку для машинок?
— Можу.
— А можеш зібрати всі деталі конструктора одну за одною в цей ящик?
— Можу. Але я не хочу! Їх занадто багато!
— А хочеш, я тобі допоможу?
— Так!
— Тоді давай позмагаємось: хто швидше?
Тобто дитяче «я не можу» — це не кінець світу, а чудовий привід розбити одне велике завдання на багато дрібних кроків, здолати які значно простіше, ніж здається на перший погляд. Тут важливо не тиснути, не змушувати, а лагідно підбадьорювати й скеровувати.
Спробуйте, і ви здивуєтеся, наскільки легше стане реагувати на чергове дитяче «не виходить», якщо ви візьмете за звичку подрібнювати проблему на кілька мікрозавдань. Вас це більше не буде так дратувати.
До речі, цей метод працює не лише з дітьми. Застосовуйте його і у власному житті, щоразу, коли ловите себе на думці: «Я не можу» або «У мене нічого не вийде».