Вчені припускають, що наше все тіло та гормони, зокрема, мають значно менше значення для сексуального збудження, ніж наша свідомість та те, що ми думаємо.
Такого висновку допомогло дійти спостереження за людьми, які страждають на онкологічні захворювання і в процесі лікування гормонотерапії. З метою проведення дослідження для встановлення ролі гормонів у сексуальному житті фахівці з університетів Південної Каліфорнії та Єли спостерігали за жінками, наслідки лікування ракових захворювань яких не припускали будь-якої гормонально-мотивованої сексуальної поведінки.
Дане дослідження демонструє можливість сексуального життя та сексуального інтересу у відсутності гормонального обґрунтування. Таким чином вчені дійшли висновку, що правильне розуміння сексуальної поведінки – питання не стільки біології, скільки психології.
Опитавши 179 жінок, дослідники отримали такі дані:
* близько 80% опитаних підтвердили свою сексуальну активність;
* близько 81,4% підтвердили, що відчувають сексуальне бажання «іноді», «майже завжди» чи «завжди»;
* 90,9% підтвердили, що відчувають задоволення від свого сексуального життя.
При цьому одна третина жінок, які брали участь у дослідженні, пояснила, що їх захворювання вплинуло на їхні стосунки з чоловіками, тоді як решта двох третин відзначила відсутність будь-якого впливу.
Важливість даного дослідження полягає в тому, що тепер, коли роль гормонів не переоцінюватиметься, громадськість зрозуміє, що погляд на світ, відносини та ряд інших факторів мають не менше значення, а можливо навіть більше. Звичайно, це завдасть удару фармацевтичним компаніям, що випускають гормональні препарати для «збільшення потягу».