Слово — це найпотужніший інструмент взаємодії між людьми. Ним можна як окрилити, так і приземлити. Ми рідко замислюємося над цим, але наші слова — це насіння, що підкоряється неупередженому закону всесвіту: «що посієш, те й пожнеш».
Уникайте у стосунках наступних змістових та мовних конструкцій. На жаль, з них не проростає нічого доброго.
З небес любовного блаженства безжально зриває байдужість у будь-яких її проявах: «мені байдуже, роби як знаєш», «як хочеш, так і готуй», «ну немає, то немає» тощо. Ми вступаємо у стосунки, щоб відчувати, пізнавати одне одного й любити, а не для того, щоб нам було все одно.
Будь-яка фраза, що ставить під сумнів роль одного з партнерів як батька чи матері, зводить найвищі мури внутрішнього нерозуміння та відчуження. Ідеться зовсім не про хрестоматійні приклади на кшталт «ти найгірший батько на світі». Негатив б’є через порівняння з іншими родинами: «а от чоловік моєї подруги гуляє з сином удвічі частіше…».
Вбивають почуття й усі закиди з підтекстом «ти ніколи не робиш…». По-перше, найімовірніше, людина це робить, просто не так часто, як нам хотілося б. По-друге, коли ми говоримо на емоціях у негативному ключі, то автоматично забуваємо про все хороше. І, по-третє, навіть якщо партнер «дійсно чогось ніколи не робить», це зовсім не означає, що варто казати про це в лоб. Завжди можна знайти інший спосіб підштовхнути близьку людину до бажаного результату.
І завершує цей перелік романтичного деструктиву демонстрація неспроможності партнера. Подібні закиди зазвичай з’являються після 3–5 років спільного життя і б’ють по фінансах або зовнішності: «щоб я відчувала в тобі чоловіка, ти маєш заробляти стільки-то / знайти нормальну роботу / купити те-то» або «щоб я дивився на тебе як на єдину жінку у своєму житті, ти маєш виглядати так-то».
Будь ласка, не розмовляйте так із близькими. Їм це точно не припаде до душі й не відгукнеться в серці. Стосунки — це добровільна та захоплива обопільна пригода. Інакше навіщо вони взагалі потрібні?