Гучне нявчання кота посеред ночі – знайома ситуація для багатьох власників пухнастих улюбленців. Про справжні причини цього явища розповіли фахівці із поведінки тварин.
Багато власників звикли пояснювати гучні крики кота банально – мовляв, тварина просить їжу або просто “драматизує”. Проте фахівці кажуть, що все складніше.
У ветеринарній медицині протяжним криком зазвичай називають гучні, різкі звуки, пов’язані з агресією чи паруванням між котами. Втім, більшість власників так називають будь-який гучний крик свого улюбленця вдома.
За словами дослідниці поведінки котів, етологині Паризького університету Нантер Шарлотт де Музон, справжній протяжний крик найчастіше пов’язаний із сильними негативними емоціями тварини. Це не просто звук, а свого роду сигнал тривоги.
Древній інстинкт
Дослідник Джей Шварц, професор психологічних наук і керівник лабораторії еволюції емоційної комунікації, каже, що такий сигнал тривоги міг з’явитися ще до одомашнення котів. Такий самий звук видає й африканський дикий кіт – найближчий дикий родич домашньої тварини.
Тобто коти видавали такі крики, конкуруючи з суперниками за територію, задовго до того, як почали затишно спати на людських диванах. Подібна поведінка трапляється у багатьох тварин – від пташиного тривожного посвисту до реву мавп-ревунів, адже боротьба за територію напряму пов’язана з їжею, безпекою та можливістю знайти пару.
Страх, конфлікт і стрес
Крім боротьби за територію, коти можуть кричати, коли їм страшно, коли вони загнані в кут або намагаються змусити іншу тварину чи людину відступити.
Ветеринарна фахівчиня з поведінки тварин Кетрін Андерсон пояснює: кіт, який кричить, коли до нього наближаються, фактично просить не підходити ближче.
Такий самий звук тварина може видавати у стресових ситуаціях – під час візиту до ветеринара, коли її утримують силою, або під час конфліктів з іншими котами. Гучно кричати можуть і кішки в тічці, і коти-суперники під час боротьби за партнерку.
Коти навчилися, що люди їх слухають
Дорослі коти майже ніколи не нявчать одне до одного в природних умовах – це переважно мова кошенят, звернена до матері. Домашні коти зберегли цю дитячу поведінку й перенесли її на спілкування з людьми.
За спостереженнями Шварца, африканські дикі коти теж нявчать, але грубіше і схоже на протяжний крик, здебільшого під час сутичок з іншими котами. Одна з версій пояснює, чому нявкання домашніх котів пом’якшилося з поколіннями: воно випадково стало схожим на плач немовляти, через що люди інстинктивно реагують на нього швидше.
За словами де Музон, коти зрозуміли: нявкання – ефективний спосіб привернути увагу людини.
Андерсон додає, що коти взагалі напрочуд вправно керують поведінкою своїх господарів. Тварини навчаються людських звичок швидше, ніж люди – котячих, тож фактично привчають господарів до себе, а не навпаки.
Механізм простий: якщо кіт кричить о п’ятій ранку і господар одразу насипає йому їжу, тварина швидко засвоює – крик працює. З часом поведінка лише закріплюється, і причина тут не в “вредності”, а у звичайному навчанні через результат.
Чому протяжний крик так важко визначити
Плутанина навколо цього крику частково пояснюється тим, як люди взагалі класифікують звуки. У дослідженні 2025 року команда Шварца пропонувала учасникам прослухати аудіозаписи котячих звуків і розподілити їх на категорії – нявкання, цвірінькання, протяжні крики.
Деякі категорії визначити було легко: короткі й високі звуки люди одностайно називали цвірінькотінням. А от із протяжними криками виникла плутанина – записи, які люди відносили до цієї категорії, суттєво відрізнялися за висотою й тривалістю, і думки слухачів розходилися найбільше саме тут.
Шварц вважає, що люди класифікують такі звуки не за акустичними ознаками, а за емоцією, яку в них вловлюють. Якщо звук сприймається як тривожний чи засмучений, його називають протяжним криком, незалежно від висоти чи тривалості.
Цю думку підтверджує й дослідження 2015 року: власники доволі точно визначали, що саме означає крик власного кота, але значно гірше розпізнавали емоції незнайомої тварини.
Коли крик – привід звернутися до ветеринара
Хоча гучні звуки здебільшого є нормою, раптове почастішання криків, особливо у літнього кота, іноді сигналізує про проблеми зі здоров’ям.
Серед найпоширеніших причин, які розглядають ветеринари, – надмірна робота щитоподібної залози та вікове зниження роботи мозку, схоже на деменцію в людей. Обидва стани часто спричиняють нічні крики.
Андерсон каже, що вік – перше, на що вона звертає увагу, коли власники скаржаться на надмірне нявкання. Причиною також можуть бути тривожність, стрес через розлуку з господарем або біль.
Це не помста
Одне з найпоширеніших хибних уявлень, з яким стикається Андерсон, – думка, що коти нявчать чи погано поводяться, аби покарати господаря.
“Я ще жодного разу не мала випадку, коли справді можна було б сказати – це була помста”, – зазначає вона.
Натомість неприємна для власників поведінка зазвичай має простіше пояснення: кіт, який постійно кричить, міг просто навчитися, що це приносить їжу чи увагу. Інший – банально боїться, тривожиться або хворіє непомітно для ока.
Як відучити кота залазити на стіл
Власники тварин ділилися досвідом: кричати чи бризкати водою марно, адже кіт сприймає це як агресію і не пов’язує покарання зі своєю поведінкою. Натомість експерти радили перенаправляти інтерес улюбленця – облаштувати дряпалку чи котяче дерево біля столу, а стільницю тимчасово накрити фольгою, щоб зробити її менш привабливою.