Масштабна кампанія з озеленення напівпустельних і пустельних регіонів Китаю, що триває вже кілька десятиліть, суттєво змінила рух води між поверхнею землі та атмосферою. Як пише Indian Defence Review, дослідження показали, що збільшення лісів та іншої рослинності призвело до зростання випаровування і кількості опадів, однак доступність води в багатьох регіонах країни при цьому скоротилася.
Науковці проаналізували зміни земного покриву Китаю у 2001–2020 роках. За цей час країна значно розширила лісові площі в межах програм відновлення екосистем, зокрема проєкту “Велика зелена стіна”, Grain for Green та програми захисту природних лісів.
За оцінками, від початку 1980-х років у Китаї було висаджено близько 78 млрд дерев. Дослідники встановили, що за 2001–2020 роки площа лісів у країні збільшилася на 226 тис. квадратних кілометрів. Водночас площа пасовищ скоротилася на 158 тис. квадратних кілометрів, а пустельних і безплідних земель – ще на 107 тис. квадратних кілометрів.
Зміни призвели до середнього щорічного збільшення випаровування води на 1,71 мм та опадів на 1,24 мм. У результаті показник доступності води, який науковці визначали як різницю між кількістю опадів і випаровуванням, скоротився в середньому на 0,46 мм на рік.
Особливо помітним цей ефект виявився там, де пасовища перетворювалися на ліси. За підрахунками авторів дослідження, така зміна земного покриву збільшила щорічне випаровування на 8,44 млрд кубометрів, а опади – на 5,08 млрд кубометрів. Таким чином, доступність води скоротилася на 3,36 млрд кубометрів на рік.
Водночас наслідки масштабного озеленення виявилися нерівномірними. Атмосферні потоки переносили частину вологи, яку виділяла рослинність, далеко від місця її утворення. Через це один регіон міг втрачати доступну воду, тоді як інший отримував додаткові опади.
Найбільше від цього виграло Тибетське нагір’я, де доступність води збільшувалася на 0,38 мм на рік. Натомість у Східному мусонному регіоні цей показник скоротився на 0,59 мм, а в посушливому північно-західному регіоні – на 1,14 мм на рік.
За даними дослідників, північно-західний посушливий регіон щороку передавав Тибетському нагір’ю 0,52 мм опадів і доступної води внаслідок змін земного покриву. Це більше, ніж 0,36 мм опадів, які формувалися безпосередньо в самому північно-західному регіоні.
Йдеться у публікації і про ширшу проблему розподілу водних ресурсів. Північ Китаю, де проживає близько 46% населення країни та розташовано 60% орних земель, має лише приблизно 20% національних запасів води.
Тому, підкреслюють автори дослідження, ефективність програм озеленення не можна оцінювати лише за кількістю висаджених дерев або відновлених лісів. Відновлення екосистем може збільшувати загальний обсяг води, що надходить в атмосферу, і навіть підвищувати кількість опадів, але вітер здатен перенести цю вологу в інший регіон або за межі країни.
Новини екології
Як писав УНІАН, уряд України заявив про намір відновити Каховське водосховище, однак науковці вважають це не найкращим рішенням. Професор ботаніки Іван Мойсієнко наголошує, що на місці колишнього водосховища формується унікальний природний ліс, який варто зберегти для відродження Великого Лугу.
Він пропонує замість одного великого водосховища створити кілька менших у природних руслах річок, щоб забезпечити водні та енергетичні потреби регіону. На його думку, затоплювати слід не більше 15 тисяч гектарів, а решту території залишити для розвитку дикої природи.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Острів у Тихому океані очистили від щурів, і вже за рік це позначилося на рибі
- “Абонемент” на переправу: неподалік ЧАЕС помітили диких тварин, що пливуть через Прип’ять
- Через російські дрони на Одещині стало значно менше рідкісних рожевих птахів