В авіації, на жаль, далеко не все залежить від досвіду екіпажу та справності лайнера. Найчастіше так званий «людський чинник» виступає у ролі вершителя доль. Але не часто, коли визначити реальну причину авіакатастрофи неможливо, всі просто списують на цей «людський фактор».
Розслідування авіакатастроф у дореформений час були державною таємницею, яка суворо охоронялася. Для публіки їх результати залишалися таємницею за сімома печатками. Сьогодні становище досить сильно змінилося. У Росії створено Товариство розслідувачів авіапригод (ОРАП). Щорічно його члени проводять конференції, на яких відкрито обговорюється найдрібніша деталь трагічних подій, аналізується кожна, навіть незначна маніпуляція льотчиків, робота всіх систем літака за секунди до фатальної зустрічі із землею.
Але чи менше від цього стало катастрофи? Чи стало легше розслідувати катастрофи?
Незважаючи на найвитонченіші методи дослідників і на накопичений досвід, не менше залишається загадок і таємниць, на які не знайшли відповіді, незважаючи на всі зусилля. Тому є багато прикладів.
Так, наприклад, версія загибелі літака Як-40 1997 року в Азербайджані – поразка кисневих балонів вогнепальною зброєю. Вдалося навіть затримати солдата, який стріляв з автомата в цей час і тут.
Як було встановлено офіційним розслідуванням, в обох балонах літака виявили круглі отвори діаметром 8 мм. До того ж за допомогою експертизи було виявлено сповільнення в балонах і на самих отворах, що підтверджує кульову поразку у зв'язку з тим, що куля має мідну оболонку. Судова експертиза також підтвердила кульову версію. На перший погляд висновок очевидний – винуватцем катастрофи та загибелі людей є солдат, який стріляв у недозволеному місці та потрапив у кисневі ємності літака. Але при дослідженні отвору на електронному мікроскопі з'ясувалося, що «куля» не тільки входила, а й виходила через нього, що вже малоймовірно. До того ж не виявили й вихідного отвору, нібито через те, що при падінні бак був зруйнований з того боку, де має бути вихідний отвір. Самої кулі також не знайшли.
Цю таємницю досі не розгадали, але одне можна сказати суверенністю – солдат не винний. І це не єдиний випадок.
Так, того ж 1997 року, американський «Боїнг-747» мав летіти з Одеси до грецьких Солоників, але в нього виявили несправність. Тож був викликаний Як-42 зі Львова. Саме він і вирушив уночі маршрутом, який став для нього і пасажирів останнім. Його вів досвідчений льотчик Стародубцев, до того ж на борту був досвідчений пілот-інструктор.
До Салоніків долетіли благополучно. Встановлено, що літак на висоті 250 метрів перетнув посадкову смугу. І тут сталося щось незрозуміле — літак раптово почав віддалятися від аеропорту. Екіпажу дали вказівку виходити правим розворотом на радіомаяк аеропорту, набравши висоту до 1800 метрів. Екіпаж на запити із землі відповідав, що літак виконує маневр і знаходиться там, де йому вказували диспетчери, щоб зробити захід на друге коло. Однак насправді це було абсолютно не так – насправді він летів геть від аеродрому назустріч своїй загибелі. Трагедія сталася на відстані 70 км над горами. Загинули всі члени екіпажу та пасажири. У розслідуванні цієї авіакатастрофи взяли участь не лише росіяни, а й фахівці Греції та України. “Чорні ящики” були розшифровані і в Росії, і в Німеччині. Але, незважаючи на це, досі не вдалося дати чіткої відповіді на питання, чому літак здійснив цей маневр.
Досі також не розгадана таємниця іркутської трагедії. Військово-транспортний літак Ан-124 шостого грудня 1997 року під час зльоту впав на житловий квартал. Протягом кількох секунд після відриву літака від смуги відбулося вимкнення третього та першого двигунів, після чого відмовив і другий двигун. Екіпаж спробував утримати літак на одному двигуні, однак він не увінчався успіхом. Катастрофа забрала життя 72 людей – п'ятнадцяти членів екіпажу, восьми пасажирів та десятків людей із двох зруйнованих будинків. У цій жахливій трагедії є нерозгадані таємниці, складні та суперечливі загадки. Спроби з'ясувати причину відмови двигунів не мали успіху. Обидва бортові самописці були сильно пошкоджені. Причини їх виключення як експериментальним шляхом, так і за допомогою засобів об'єктивного контролю остаточно встановити не вдалося.
Чому двигуни відмовляють? Причиною відмови техніки літаків часто називають незрозумілі науці феномени, аномальні явища. Дивні природні явища нерідко провокують авіакатастрофи, інколи ж літаки навіть безслідно зникають. Не можна сказати однозначно – є частка правди у таких припущеннях чи це все неправда. Звичайно, більшість аварій відбувається саме через недоробки конструкції, ненадійну систему безпеки та інші нюанси, які спочатку здаються не такими важливими, але в результаті стоять життя сотням людей. Однак не можна виключити і якийсь містицизм, і надприродний фактор, на якому багато хто продовжує наполягати. Ми поки що не можемо довести чи спростувати причетність тих чи інших надприродних сил до загибелі літальних апаратів. Якщо такі причини, як погодні умови, військові дії, помилки пілотів або диспетчерів цілком зрозумілі і зрозумілі, то несподіваний вихід з ладу бортового комп'ютера є, мабуть, найстрашнішим. За твердженнями скептиків, усім явищам можна знайти наукове обґрунтування. Тільки, мабуть, вчені ще не в змозі це зробити.