У долині річки Скотт, що на півночі Каліфорнії, свого часу активно жили бобри. Їхні греблі створювали великі прирічкові водно-болотні угіддя, які слугували домівкою для кижуча та багатьох інших диких тварин.
Однак у 1830-х роках європейські мисливці винищили тисячі бобрів. З втратою тварин зникли й створені ними греблі та водно-болотні угіддя, а разом з ними — і середовище існування для кижуча.
Щоб відновити втрачені водно-болотні угіддя, у північній Каліфорнії вирішили побудувати штучні споруди. Це допомогло зберегти популяцію риби, яка перебуває під загрозою зникнення.
Науковці, які досліджували ці штучні споруди, назвали результати “вражаючими”.
У 2015 році некомерційна організація “Рада з вододілу річки Скотт” збудувала дві штучні греблі на притоці Шугар-Крік. У русло струмка вбили дерев’яні стовпи, які переплели гілками верби та хвойних дерев, а проміжки засипали гравієм, соломою та брудом.
Через три роки з’явилися нові греблі на іншому притоці. З часом, коли бобри почали повертатися, вони долучилися до роботи, ремонтуючи та модифікуючи споруди.
Штучні греблі виявилися ефективними, створивши близько 9 000 квадратних метрів нового середовища існування. Порівняно з ділянками без нових гребель, вода у відновлених зонах залишалася прохолоднішою, уникаючи температур, що викликають стрес у риб і уповільнюють їхній ріст. Показники виживаності молодняка кижуча зросли з 8 % до будівництва гребель до 60 % після.
Бобер повернувся до струмка через 19 років
У Національному парку Грейт-Бейсін у Каліфорнії вперше за 19 років виявили сліди присутності бобра. Тварина з’явилася на відновленій ділянці струмка Строберрі-Крік.
До цього протягом двох десятиліть жодних ознак присутності бобрів на Строберрі-Крік не було. У 2024 році співробітники парку знайшли докази повернення бобра: він погриз кілька осик біля споруди, створеної людьми для імітації природної бобрової греблі.