Гуанчі (від гуанчинет – люди Тенеріфе) – корінне населення Канарських островів. Говорили гуанчськими (канарськими) мовами, які, можливо, близькі до берберських мов (афразійська родина мов).
У ході іспанського завоювання (1402-96) чинили опір, основна частина гуанчів була винищена або вивезена в рабство. Гуанчі, що залишилися, змішалися з іспанцями, прийнявши християнство і втративши мову.
Канарські острови, що лежать на перехресті морських шляхів трьох материків, у V столітті стали ареною найжорстокішої винищувальної війни, що стала фатальною для гуанчів, корінного населення цих острівців суші в Атлантиці. З того часу, ось уже близько 600 років, існує таємниця гуанчів, так і не розгадана. Доля їхня – непрочитана сторінка давньої історії. Але історії чого – Африки? Європи? Античного Середземномор'я? Відповісти на ці питання намагалися багато дослідників. Бібліографія історії островів налічує тисячі книг, статей, нотаток. Блондини з неясним минулим… Чудова тема для різноманітних спекуляцій навколонауки, які ні на йоту не наблизили розгадку таємниці корінного населення Канарських островів.
Так, гуанчі були світловолосими, блакитноокими гігантами. Але хіба на Канарах у давнину жили тільки вони? Справжні гуанчі населяли лише два острови – Тенеріфе і Гран-Канарію, тоді як чотири інших (найбільших в архіпелазі всього шість) були населені представниками інших племен.
Канарці є винятковим інтересом для вчених. В умовах повної ізоляції від зовнішнього світу на цих островах збереглося населення, культура якого, що веде початок із глибини століть, дотепер виявляє нам точний зліпок зниклої цивілізації. На Канарах знайдено елементи культури пізнього палеоліту Північної Африки. Виявлено наскельні написи мовами, які давно зникли на африканському континенті. Серед черепів знайдено ті, що належали кроманьйонцям, які загадково розчинилися в низці тисячоліть.
Торкнутися загадки гуанчів довелося і нашим співвітчизникам. У 70-х роках минулого століття на острові Тенеріфе побував відомий російський фізіолог Ілля Мечніков. Вченому вдалося поринути у досить велику печеру. Біля самого входу він наткнувся на купу старих кісток, більшість із яких при першому дотику розсипалися в пилюку. У ті часи ще не були знайдені величезні печери з муміями і черепами, що дали дослідникам багатий матеріал для роботи на десятиліття. Виявилося, що спосіб муміфікації на островах разюче схожий з давньоєгипетським. Багато звичаїв мають паралелі у культурі берберських племен Північної Африки. Саме слово «Канари», як з'ясувалося, походить від назви одного з її невеликих племен, а зовсім не до латинського слова cards – собака…
Це ще раз підтверджує, що батьківщину канарців треба шукати десь у Африці. Але як тоді пояснити знахідки мумій, у яких визначили групу крові, яка ріднить їх «власників» із давнім населенням Північно-Західної Європи? Як трапилося, що серед знарядь праці та начиння гуанчів знайдено предмети, що належать до неоліту Лігурії (територія Італії)? Можливо, було кілька хвиль міграцій? Як багато питань залишається поки що без відповіді… Як, втім, і таке – чи збереглися сьогодні нащадки древніх канарців?
Ще в минулому столітті французький етнограф С. Бертло зауважив, що три століття заморського панування не змогли згладити народних рис. Вони збереглися у деяких жителях гір. Засмагла, смаглява шкіра, тонкі риси обличчя, великі живі очі, іноді зеленуватого кольору, густе кучеряве волосся, що переходить за кольором від чорного до рудого.
За загальноприйнятою версією, у війні з колонізаторами, що тривала до кінця XV століття, кількість канарців скоротилася з 20 тисяч до 600 чоловік. Воювали вони з найбільшою мужністю. Але виявлені манускрипти повідомляють, що політика викорінення мешканців проводилася далеко не так інтенсивно, як було прийнято вважати. Так, наприклад, деякі вожді гуанчів, які шалено боролися проти завойовників, опинялися раптом у таборі іспанців, укладали з ними союзи.
Іспанський антрополог М. Фюсте обстежив у Канарському музеї, що у Лас-Пальмасі 958 черепів, близько 400 повних скелетів та 362 сучасні канарці. Вчений дійшов висновку: у сьогоднішніх жителів стійко зберігаються основні елементи расового комплексу населення, яке жило до захоплення островів!
Таким чином, чиєсь неуважне, поверхове спостереження викликало «ланцюгову реакцію». Ця відповідь криється в антропології; корінні жителі не зникли, а злилися з іспанцями та іншими європейцями. Сьогоднішні канарці й не підозрюють, як багато крові гуанчів тече у їхніх жилах!