Емоційно незрілі матері мають 3 звички, які впливають на дітей навіть у дорослому віці
Є звички матерів, які шкодять їхнім дітям, навіть коли вони уже стають дорослими.
Є три конкретні звички, які часто мають емоційно незрілі матері. Вони надовго впливають на їхніх дітей і зазвичай переслідують їх навіть у дорослому віці.
За словами коучки з відновлення після токсичних стосунків із матерями Кетрін Стівен, такі мами не відчувають докорів сумління через те, що порушують особисті кордони своїх дітей і поводяться з ними нешанобливо. І ці уроки мають наслідки.
Експертка розповіла, які звички емоційно незрілих мам впливають на дітей у міру їхнього дорослішання.
1. Матір змушує дітей почуватися батьками
Як розповіла психологиня, однією з поширених звичок є парентифікація – ситуація, коли дитина бере на себе роль дорослого у стосунках із матір’ю. Наприклад, вона змушена заспокоювати маму, вислуховувати її проблеми, відповідати за її настрій або піклуватися про неї замість того, щоб отримувати підтримку самій.
Такий досвід може впливати на здатність людини регулювати власні емоції, встановлювати кордони та будувати здорові стосунки в дорослому віці. Людина може звикнути ставити чужі потреби вище за власні й відчувати провину, коли намагається подбати про себе.
2. Мати конкурує з власними дітьми
Ще одна модель поведінки – конкуренція з дитиною. Емоційно незріла мати може порівнювати себе з донькою чи сином, знецінювати їхні досягнення або намагатися довести власну перевагу.
У результаті дитина може відчувати постійний тиск, тривожність і стрес. Замість радості від власних успіхів вона починає боятися, що її досягнення викличуть у матері роздратування, образу чи заздрість.
На думку Стівен, такий досвід здатен сформувати відчуття неповноцінності та змусити людину постійно шукати схвалення з боку інших уже в дорослому віці.
3. Мати заздрить дитині та порушує її кордони
Третьою звичкою називають заздрість до власних дітей, особливо до доньок. Мати може болісно реагувати на привабливість, успіхи, незалежність або щасливі стосунки дитини.
У таких випадках прохання поважати особистий простір чи кордони можуть сприйматися як особистий напад. Мати може ображатися, коли дитина відмовляється виконувати її вимоги, прагне самостійності або не хоче ділитися всіма подробицями свого життя.
Через це дитина поступово вчиться зосереджуватися на потребах матері, передбачати її реакції та уникати конфліктів. Водночас власні бажання, емоції та потреби відсуваються на другий план.
Дослідження 2022 року рекомендувало заохочувати відкрите й чесне спілкування між матір’ю та донькою, щоб обидві могли висловлювати свої почуття й потреби.
Фахівці наголошують, що усвідомлення таких моделей поведінки може стати першим кроком до відновлення особистих кордонів. Для опрацювання подібного досвіду деяким людям допомагають психотерапія, гіпнотерапія, медитація та інші практики, спрямовані на роботу з емоційними травмами.
У виданні наголосили, що мати має бути людиною, яка готова відкласти все, що може, аби зробити те, що справді відповідає найкращим інтересам її дітей – хоч би що це було. Вона має бути опорою, супутницею та людиною, яка піклується, а не тією, кого дитина боїться або на кого ображається. Якщо ж усе відбувається навпаки, це означає, що вона не виконала своїх материнських обов’язків.
Раніше УНІАН писав, що діти охоче розмовляють із батьками, які роблять 7 речей. По-перше, ці батьки спочатку контролюють себе, перш ніж намагатися контролювати дитину. По-друге – розповідають, хто вони є. Третя риса – вони запитують про почуття, а не лише про результати. Четверта – вони не вважають одні емоції прийнятними, а інші – неприйнятними. По-п’яте, такі батьки відновлюються після складних моментів. А ще – не перекладають свої емоційні потреби на дитину.
- Італійський супервулкан прокидається: вчені виявили зміни під землею
- Якою стороною вішати туалетний папір: кінцем назовні чи до стіни
- Чим прочистити димохід у домашніх умовах: 3 ефективні методи