«У сто років мій мозок працює краще, ніж у двадцять». Це не цитата з дешевого мотиваційного тренінгу, а слова Рити Леві-Монтальчині, висловлені нею на власному ювілеї. Вона пережила фашизм, здобула Нобелівську премію і померла у 103 роки з абсолютно ясною свідомістю.
Батько, інженер за професією, бачив для неї долю класичної домогосподарки. Однак смерть улюбленої гувернантки від раку шлунка спонукала Риту вступити на медичний факультет. Вона обрала шлях науки, відмовившись від сім’ї та дітей.
1938 року, під час дії режиму Муссоліні, який забороняв євреям навчатися в університетах, Рита облаштувала підпільну лабораторію у власній спальні в Турині.
Пізніше, через бомбардування, вона перенесла свої дослідження в сільську хату в П’ємонті. З лабораторного обладнання мала лише швейні голки, а замість лабораторних мишей використовувала курячі ембріони, яйця для яких отримувала від місцевих фермерів.
Згодом Рита Леві-Монтальчині зізналася, що диктатура зробила їй послугу: у спальні вона зробила більше відкриттів, ніж могла б у стерильних університетських стінах.
Після війни вона переїхала до США, де провела 30 років. Результатом її роботи стала Нобелівська премія за відкриття фактора росту нервів. Це не «чарівна пігулка для безсмертя», як часто пишуть у глянцевих виданнях, а фундаментальне біологічне відкриття, яке дало медицині ключ до розуміння таких захворювань, як хвороба Альцгеймера та рак.
Як Рита Леві-Монтальчині вдалося дожити до 103 років і зберегти ясність розуму? Вона спала близько шести годин на добу. Їла повноцінно один раз на день, в обід. Увечері дозволяла собі лише легкий суп або апельсин.
Головний «м’яз», який вона тренувала все життя, — мозок. Її рецепт нейропластичності простий: постійно вчитися. Вона обирала для читання складну, неочевидну літературу. Якщо стикалася з науковою статтею, докладно розбирала кожен термін, доки не докопається до суті. Мозок має працювати інтенсивно.
Рита Леві-Монтальчині померла уві сні напередодні 2013 року, тихо і безболісно, після століття активної розумової діяльності.
Це, здається, єдиний надійний план на старість.